День пам’яті жертв політичних репресій
День пам’яті жертв політичних репресій
Щороку в третю неділю травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій. Цей день встановлено згідно з Указом Президента України від 21 травня 2007 року. У 2025 році він припадає на 18 травня.
Наймасштабнішою хвилею радянського терору стала репресивна кампанія 1937–1938 років, відома як Великий терор. Лише в Українській РСР за цей період було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решта були ув’язнені або відправлені до виправно-трудових таборів. Лише 0,3% засуджених було звільнено.
Ці масові репресії стали завершальним етапом двадцятирічної боротьби радянської влади з так званими «соціально-ворожими елементами». Їхньою метою було підкорення населення, утвердження авторитарного стилю керівництва та проведення «кадрової революції». Основою для терору стала сталінська ідея про «загострення класової боротьби» в міру успіхів соціалістичного будівництва.
Репресії готувалися заздалегідь. Наказ НКВД СРСР № 00447 від 30 липня 1937 року — «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» — лише формалізував масштабну хвилю насилля. Ті часи породили тотальну недовіру, страх і зраду. Доноси, підозри, шпигуноманія стали інструментами вирішення особистих конфліктів. Показові процеси проти партійно-радянських очільників демонстрували лояльність системі та безумовний послух волі вождя. Згортання терору відбулося так само — за вказівкою вищого керівництва.
Після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році, політичні переслідування і терор знову стали трагічною реальністю для багатьох українців. В окупованих містах і селах мають місце тортури, позасудові розстріли, депортації, фільтраційні табори й масові репресії з політичних мотивів. Здавалося, що все це залишилося у XX столітті — разом із падінням СРСР. Але сучасна Росія, як ідеологічна спадкоємиця тоталітарного режиму, знову принесла в Україну страх і смерть.
Буча, Ірпінь, Гостомель, Ізюм, Маріуполь, окупований Херсон — ці назви стали символами новітнього терору. І саме тому сьогодні, коли ми згадуємо жертв минулих репресій, цей день набуває особливого значення.
Україна бореться не лише за свою свободу і територіальну цілісність, а й за те, щоб сталінські методи не стали нормою XXI століття. Щоб тоталітаризм був засуджений у світі нарівні з нацизмом.
Пам’ять — це наша сила. Лише пам’ятаючи, ми зможемо зробити все, аби подібне ніколи не повторилося.
